Category Archives: Многолетние насаждения
Виноградники. Від вибору ділянки до отримання врожаю
Виноградники в України найбільш поширенні в АР Крим, Одеській, Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, та Закарпатській області. За останні 10–12 років висаджено близько 50 тис. га насаджень. Щороку площі виноградників зростають, збільшуються обсяги споживання свіжого винограду, виробництва коньяку та вина. Проте у виноградарській галузі і досі спостерігається найгостріший дефіцит винограду і, як наслідок, виноматеріалів.
Виноградник вимагає довгострокових капіталовкладень. Тривалість створення виноградника становить чотири роки і більше.
ГОРІХОПЛІДНІ КУЛЬТУРИ
ГОРІХОПЛІДНІ КУЛЬТУРИ
Серед горіхоплідних культур найбільшу зацікавленість на сьогодні становлять горіх грецький та фундук.
В Державному реєстрі сортимент горіха представлений кращими українськими, молдавськими та французькими сортами – Буковинський 1, Чернівецький 1, Придністровський, Карлик 3, Карлик 5, Кишиневский, Коржеуцкий, Фернет, Пьєраль тощо. Ці сорти можна використовувати для створення насаджень зі схемами садіння 8,0 х 8,0 м і 8,0 х 6,0 м та формувати розріджено без’ярусну крону.
ЯГІДНІ КУЛЬТУРИ
Ягідні культури найшвидше серед багаторічних плодових, забезпечують окупність капіталовкладень на створення насаджень.
Найбільш поширеними за валовим виробництвом серед ягідних є суниця та чорна смородина. Останнім часом виробничники почали приділяти більше уваги малині, але на «перші ролі» виходять нові для українського ягідництва культури – чорниця та лохина високоросла.
Порічки та аґрус в промислових насадження зустрічаються рідко, а переважно вирощуються на присадибних ділянках.
КІСТОЧКОВІ КУЛЬТУРИ
Для садів кісточкових культур притаманна певна зональна розповсюдженість.
Персик, абрикос, черешню, аличу великоплідну вирощують в Криму та південних і частково східних регіонах України, сливу та вишню в центральних районах, особливо на Поділлі. Проте останнім часом завдяки новим сортам та підщепам, сади кісточкових культур розповсюдились далеко північніше районів їх традиційного вирощування.
Персик – культура, яка щорічно знаходить собі все більше прихильників серед садівників-професіоналів. Вирощування його за технологією, яка дозволяє розміщувати від 800 до1250 шт. дерев на 1 га і забезпечує урожай в межах 25-35 т/га є економічно обґрунтованим, оскільки дозволяє при повному плодоношенні отримати річний економічний ефект (прибуток) до 200,0 тис. грн/га.
CАДИ ЗЕРНЯТКОВИХ КУЛЬТУР
Переважна більшість садів зерняткових культур (до 75%), що висаджені в Україні за останні 10-12 років, базується на застосуванні карликових та напівкарликових підщеп, нових високопродуктивних сортів, які забезпечують урожайність на рівні 35,0-45,0 т/га якісних екологобезпечних плодів та є стійкими проти грибних хвороб та несприятливих умов зовнішнього середовища.
Для яблуні щільність розміщення дерев коливається в межах 1667-3125 шт/га (карликові підщепи) та 1000-1390 шт/га (напівкарликові підщепи).
Ягідники (полуниця, смородина, малина, агрус)
Вирощування ягід на півдні України розвивається інтенсивним шляхом на підставі розширення і концентрації посадок поблизу промислових і курортних центрів для забезпечення населення ягодами в свіжому і замороженому вигляді. Основні ягоди, що вирощують в Україні: полуниця, смородина, малина, аґрус.
Тривалий час широке застосування краплинного зрошення в кущах ягідниках стримувалось через конструктивні не доопрацювання окремих вузлів системи, дефіциту якісних полімерних матеріалів. Із застосуванням сучасних технологій, ця проблема вирішена і полив ягідних культур здійснюють аналогічно з поливом овочевих (локальний смуговий полив). Вибір і підготовка ділянки. Під ягідники відводять рівні площі, або пологі схили (до 3°). Ягідники не можна розташовувати в замкнутих впадинах. Більше всього підходять чорноземні ґрунти, легкосуглинкові і супіщані. Непридатні – важкі, слабко проникні, засолені і з високим вмістом карбонатів ґрунти.
Виноградники
Найбільша кількість виноградників в Україні розташована на півдні (Одеська, Миколаївська, Херсонська області і Автономна Республіка Крим) і Закарпатті, де зосереджено 96 % загальної площі виноградників.
Режим зрошення. Основу раціонального режиму зрошення виноградників на півдні України складають вологозарядкові і вегетаційні поливи. Вологозарядкові поливи, як правило, здійснюють в період покою винограду (восени або рано навесні), створюючи запаси вологи в глибоких шарах ґрунту для забезпечення доброї перезимування кущів і їх розвитку в початковий період вегетації. Вегетаційні поливи забезпечують оптимальне водоспоживання винограду у період вегетації. Для забезпечення доброї продуктивності кущів винограду в південному Степу України необхідно в період від початку руху соку до достигання ягід за допомогою поливів підтримувати вологість в метровому шарі ґрунту в межах не нижче: для пісків – 50 %, для чорноземів південних супіщаних – 60, чорноземів південних легкосуглинкових – 65, середньо — суглинкових – 70, важко — суглинкових – 75 % НВ. В залежності від метеорологічних умов вегетаційні поливи необхідно розпочинати в середині червня (кінець квітування). Припиняють поливи за 3-4 тижні до збирання врожаю винограду.
Залежно від типу ґрунту на молодих виноградниках (1 — 2-річних) здійснюють 5 — 8 вегетаційних поливів краплинним способом нормою від 40 до 70м3/га і осінню вологозарядку нормою 180 — 200 м3/га. Вегетаційні поливи припиняють на початку серпня, щоб однорічні паростки добре визріли. Вологозарядковий полив проводять в кінці вегетації.
На плодових виноградниках перші поливи (до квітування) проводять підвищеними нормами (60 — 100 м3/га). В період квітування виноград не поливають. Найбільшу кількість поливів (6 — 7) проводять в фазу росту ягід. Припиняють поливати при настанні помітного достигання (пом’якшення) ягід, відновлюють – після збирання врожаю.
Сад кісточковий
Найчастіше в інтенсивному садівництві серед кісточкових вирощують: вишні, сливи, черешні, абрикоси, персики. Організація саду і заходи по догляду за плодовими деревами кісточкових такі ж самі як і у сім’ячковому саду.
Режим зрошення. Вважають, що кісточкові культури менш вимогливі до вологи, чим сім’ячкові. Це припущення основане на тому, що в кісточкові значна раніше спіють, і в період, після збирання врожаю, який у ранньоспілих сортів буває дуже тривалим, вологи витрачається менше. Однак, в дослідах від 60 до 100 % дефіциту водоспоживання черешні приходиться на другу половину літа і початок осені (липень — вересень). При зрошенні водоспоживання кісточкових близьке до водоспоживання сім’ячкових порід. Посуха як на початку, так і в другій половині літа часто призводить до масового осипання листя і плодів кісточкових порід. Особливо різко виявляється дефіцит вологи в другій половині вегетації на якість плодів цих культур, зокрема персиків. Вони не набувають нормальних розмірів, смаку і забарвлення, стають не соковитими і гіркуватими, м’якоть погано відділяється від кісточки, з’являється груба опушеність. Пожовтіння і осипання основної маси листя ускладнює після збирання врожаю накопичення асимілянтів і знижує зимостійкість дерев. В зв’язку з цим ефективність зрошення кісточкових садів висока.
Сади сім’ячкові
Найбільшого розповсюдження в промислових садах в Україні серед сім’ячкових отримали яблуні, але великі площі серед садів займають і груші, особливо цінні осінні і зимові сорти. Організація території саду. Основною територіальною частиною саду є квартал і клітки. Квартали містять окремі породи і сорти дерев, а клітини ділянки, де ведуть одночасно полив. При закладці саду його розбивають на квартали, передбачають розташування доріг і гідротехнічних споруд, виділяють місця під бригадні двори, створюють садозахисні смуги вітроломні лінії, влаштовують огорожі. Крім того, планують розташування плодосховищ, пунктів упаковки і переробки плодів, складів добрив і пестицидів. Розташування кварталів необхідно узгоджувати з проектом зрошення, щоб поливати одночасно окремі квартали. Всередині квартал розділяють на чотири, п’ять і більше кліток. Довжина ряду в клітці не повинна перевищувати 100-120 м. Між клітками в кварталі створюють переривчасті прогалини і дороги.
