Сади сім’ячкові

IMG_1271

Найбільшого розповсюдження в промислових садах в Україні серед сім’ячкових отримали яблуні, але великі площі серед садів займають і груші, особливо цінні осінні і зимові сорти. Організація території саду. Основною територіальною частиною саду є квартал і клітки. Квартали містять окремі породи і сорти дерев, а клітини ділянки, де ведуть одночасно полив. При закладці саду його розбивають на квартали, передбачають розташування доріг і гідротехнічних споруд, виділяють місця під бригадні двори, створюють садозахисні смуги вітроломні лінії, влаштовують огорожі. Крім того, планують розташування плодосховищ, пунктів упаковки і переробки плодів, складів добрив і пестицидів. Розташування кварталів необхідно узгоджувати з проектом зрошення, щоб поливати одночасно окремі квартали. Всередині квартал розділяють на чотири, п’ять і більше кліток. Довжина ряду в клітці не повинна перевищувати 100-120 м. Між клітками в кварталі створюють переривчасті прогалини і дороги.
Обрізка – один із найбільш дійових прийомів, що впливають на ріст іплодоношення дерев. Її ділять на два види: укорочення і проріджування. При укорочуванні зрізають частину гілки чи пагона. Воно сприяє проростанню нижче розташованих бруньок і обростанню обрізаних гілок. Проріджування – це повне видалення річного приросту або багаторічних гілок для кращого освітлення і підвищення фотосинтетичної продуктивності листя. Кращийстрок обрізки дерев – рання весна. Однак її можна здійснювати пізньої осені після листопаду і взимку при температурі повітря не нижче -5 °С. Обрізку необхідно закінчити до початку розпускання бруньок.

Режим зрошення. Для отримання високої ефективності зрошення необхідно уже в молодому саду створювати оптимальні умови вологозабезпеченості дерев, тобто підтримувати вологість в кореневмісному шарі не нижче 70 % НВ. Дякуючи цьому закладаються основи високих і стійких врожаїв в майбутньому, а також скорочується непродуктивний період життя дерев. В молодих садах в зв’язку з неглибоким заляганням кореневої системи потрібно частіше проводити поливи порівняно невеликими нормами. Так в цей період при суцільному зволоженні ґрунту в південних районах України в посушливий період зрошувальна норма складає 1800 — 2200 м3/га, а при краплинному зрошенні, коли зволожується тільки 8-10 % площі, в залежності від метеорологічних умов року до 300 м3/га.

З підвищенням щільності посадки дерев зростає витрата зрошувальної води, що пов’язано з установкою більшої кількості водовипусків, збільшенням площі зволоження ґрунту, яка в інтенсивних садах на карликових підвоях складає 30 — 40 % фактичної площі живлення рослин. В плодоносних яблуневих садах південного Степу України в середні за кількістю опадів роки вологість ґрунту весною не завжди досягає рівня найменшої вологоємкості і запаси доступної вологи невеликі. При утриманні ґрунту під чорним паром в посадках зимових сортів яблуні починати поливи в посушливі роки необхідно в середині-кінці травня, у вологі – в середині кінці червня. Затримка з поливами може призвести до пригнічення росту пагонів і листя, тому при відсутності опадів необхідно їх проводити регулярно в залежності від швидкості витрачання вологи. Літні сорти яблуні витрачають менше вологи, чим зимові (в середньому 75 % по відношенню до зрошувальної норми зимових сортів).

Груша за своїми біологічними особливостями здатна формувати потужну, глибоко розташовану кореневу систему і краще, чим яблуня, використовує запаси ґрунтової вологи. Однак в умовах степової зони, де достатньо тепла і світла для вирощування особливо цінних осінніх і зимових сортів, дерева груші потерпають от недостатку доступної вологи і відрізняються невисокою продуктивністю. Дослідженнями встановлено, що в умовах південно-східного Степу України при утриманні ґрунту під чорним паром в середній за забезпеченістю атмосферними опадами рік в посадках літніх сортів груші необхідність в поливах настає в середині-кінці липня. Однак, якщо в осінньо — зимовий період випадає недостатня для глибокого зволоження ґрунту кількість атмосферних опадів, поливи необхідно розпочинати в середині або в кінці травня. При задернуванні ґрунту в саду багаторічними травами кількість і частоту поливів необхідно збільшувати. Удобрення саду включає передпосадкове окультурення ґрунту, внесення добрив для молодих і плодоносних садів та підживлення. Норми, строки і способи внесення добрив залежать від рівня родючості ґрунту, водних, фізичних, хімічних і агротехнічних його властивостей, забезпеченості основними елементами живлення і вологою, системи утримання і продуктивності насаджень. Для створення підвищеного поживного режиму в тому шарі ґрунту, де будуть розташовані корені дерев, необхідно здійснювати передпосадкову заправку ґрунту органічними і мінеральними добривами. Органічні добрива вносять по 40 — 60 т/га в залежності від родючості ґрунту. При визначенні норм фосфорних і калійних добрив для внесення перед посадкою саду або його продуктивний період виходять із забезпеченості ґрунту цими елементами живлення з розрахунком доведення їх вмісту до оптимального рівня. Для цього використовують результати агрохімічного аналізу ґрунту, а також дані про витрату добрив.

Передпосадкове удобрення ґрунту дозволяє не вносити органічні, фосфорні і калійні добрива до входу дерев в пору промислового плодоношення, а можливо і більш тривалий період, про що будуть свідчити дані аналізу ґрунту. Тому в молодих садах вносять тільки азотні добрива: на другий або третій рік після посадки їх потрібно вносити по 30 — 45 кг/га, а в наступні роки – по 45 — 60 кг/га в залежності від родючості ґрунту і щільності посадки. У плодоносних дерев потреба в поживних речовинах збільшується в зв’язку з формуванням врожаю, тому удобрення в цей період повинне бути найбільш повним і регулярним. При цьому особливу увагу приділяють внесенню органічних добрив, без яких неможливо підтримувати запаси органічної речовини ґрунту – основу її родючості. Органічно — мінеральна система добрив не тільки збагачує ґрунт саду поживними речовинами, але і забезпечує покращення фізичних властивостей, підсилює мікробіологічну активність, сприяє збереженню і підвищенню вмісту гумусу.
В умовах чорного пару гній або компост вносять по 30 — 40 т/га періодично: на зв’язних ґрунтах – через 3 — 4 роки, на легких – через 2 — 3 роки. В зрошуваних садах в міжряддях висівають сидеральні культури на зелене добриво або утримують ґрунт під задернінням багаторічних трав, що замінює внесення органічних добрив.
Норми мінеральних добрив в плодоносних садах визначають з врахуванням продуктивності насаджень, типу ґрунту і забезпеченості його поживними речовинами. Норми азоту підвищують до 120-150 кг/га, при цьому з задерніннями саду вносять на 30 кг/га більше, чим при чорному пару. Якщо вміст фосфору і калію в ґрунті в плодоносному саду оптимальний, то ці види добрив вносять із розрахунку компенсації виносу елементів живлення деревами за вегетацію відповідно 20-45 і 45-90 кг/га, при низькій забезпеченості норми збільшують, при високій – добрива не вносять. Найбільш високу віддачу від добрив можна отримати в тому випадку, якщо при їх внесені забезпечується контакт з кореневою системою дерев. Одним із прогресивних способів внесення мінеральних добрив є одночасне їх внесення з поливною водою (фертигація). Удобрювальне зрошення дозволяє забезпечити рослини поживними речовинами і водою протягом вегетації у відповідності з фізіологічними потребами культур. Для удобрювальних поливів придатні добре розчинні добрива. Частіше всього удобрювальні поливи в садах проводять азотними добривами. В першій половині вегетації проводять 2-3 підживлення, використовуючи за один прийом 20 — 30 кг/га азоту. Введення маточного розчину добрив у зрошувальну мережу на ґрунтах важкого механічного складу проводять в другій половині поливу, легкого – в кінці, для зменшення втрат азоту від вимивання в глибокі горизонти. Після кожного удобрювального поливу систему промивають чистою водою протягом 15 хв. для запобігання забруднення водовипусків. Рідкі комплексні добрива вносять в ґрунт після попереднього її зволоження в перший половині поливу, так як фосфор добрив відрізняється слабкою рухомістю в ґрунті. Із зрошувальною водою при проявлені ознак недостатку мікроелементів вносять їх солі в концентрації 0,05 — 0,15%. Регулярні поливи, як і інші агротехнічні прийоми, не можуть запобігти заселення садів шкідливими організмами, тому з ростом небезпеки пошкодження рослин з’являється виробнича необхідність в здійснені спеціальних захисних заходів.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>