Вирощування ягід на півдні України розвивається інтенсивним шляхом на підставі розширення і концентрації посадок поблизу промислових і курортних центрів для забезпечення населення ягодами в свіжому і замороженому вигляді. Основні ягоди, що вирощують в Україні: полуниця, смородина, малина, аґрус.
Тривалий час широке застосування краплинного зрошення в кущах ягідниках стримувалось через конструктивні не доопрацювання окремих вузлів системи, дефіциту якісних полімерних матеріалів. Із застосуванням сучасних технологій, ця проблема вирішена і полив ягідних культур здійснюють аналогічно з поливом овочевих (локальний смуговий полив). Вибір і підготовка ділянки. Під ягідники відводять рівні площі, або пологі схили (до 3°). Ягідники не можна розташовувати в замкнутих впадинах. Більше всього підходять чорноземні ґрунти, легкосуглинкові і супіщані. Непридатні – важкі, слабко проникні, засолені і з високим вмістом карбонатів ґрунти.
Ділянку під ягідник розбивають на поля сівозміни, поля – на квартали. Оптимальний розмір поля 3 — 15 га, кварталу – 1 — 2 га. В степовій зоні України для захисту від суховіїв східних і південно-східних вітрів закладають садозахисні смуги, а також вітроломні лінії із тополі туркестанської і китайської за 4-5 років до посадки ягідних культур.

Полуниця – основна ягідна культура. Вона займає до 50-60 % загальної площі ягідників. Щоб уникнути накопичення шкідників, хвороб, бур’янів і зменшення засолення ґрунту, полуницю необхідно вирощувати в сівозміні: 1 поле – чорний пар; 2 – полуниця молода; 3-4 – полуниця плодоносна; 5 –ячмінь або озима пшениця на зерно. Найбільш розповсюджений спосіб розмноження полуниці – отримання розсади укоріненням розеток, що утворюються на вусах рослин безпосередньо в маточниках. Посадочний матеріал вирощують на здорових і чистих маточних насадженнях, закладених безвірусним посадочним матеріалом. Розсаду висаджують в першій декаді весняно-польових робіт в щілини, нарізані спеціальним маркером через 1 м, в рядку – через 25 см. При такій схемі посадки на 1 га висаджують 40 тис. шт. розсади. Разом з посадкою рослин розкладають поливні трубки і здійснюють перший полив.
 Після висадки в рядках за рахунок укорінення розеток формують смуги шириною 40-45 см. Дякуючи широкосмуговому вирощуванню полуниці, збільшується кількість її рослин і за рахунок цього підвищується врожайність в перші два роки плодоносіння. Протягом вегетації ґрунт в міжряддях розпушують 8-10 раз. Перше і останнє розпушування виконують на глибину 8-10 см, а інші – на 5-6 см. В рядах проводять 3-4-кратну прополку, не допускаючи заростання їх бур’янами. Глибина розповсюдження кореневої системи на плантаціях полуниць не більше 30-40 см. Протягом літа вологість ґрунту в шарі 0-50 см підтримують на рівні не нижче 70-80 % НВ. В районах з недостатнім природнім зволоженням перший раз поливають вже в середині-кінці травня, тобто у фазу квітування рослин.
Пізно восени для зменшення вимерзання молодих рослин в зимовий період мульчують ґрунт перегноєм або торфом. Для захисту від весняних заморозків на плантації розкладають кучі із соломи (100 шт. на 1 га) або використовують димові шашки. Для закриття вологи і згрібання відмерлого листя насадження полуниці рано весною обробляють легкими боронами. Зібране листя спалюють.

Смородина займає 20-30 % загальної площі ягідників. Розрізняють смородину чорну і червону. Смородину розмножують одерев’янілими і зеленими черешками (живцями). Широко розповсюджений спосіб розмноження смородини одерев’янілими черешками, які заготовляють з апробованих, здорових і чистосортних маточних посадок. Для цього використовують добре розвинені однорічні прикореневі пагони, які ріжуть на черешки довжиною 18-20 см. Для підвищення приживання черешків і збільшення виходу стандартних саджанців застосовують передпосадкове укорінення.
Смородину також можна розмножати відводками. Для цього прикореневі паростки пригрібають, укладають на відстань не ближче 10 см один від одного в приготовлені канавки глибиною 8-10 см. Після відростання із бруньок паростків висотою 10-15 см, проводять перше підгортання, через 2-3 тижні – друге. Для покращення утворення коренів відводки необхідно своєчасно поливати. Восени їх викопують і розділяють на окремі рослини. Недорозвинені висаджують в шкілку для дорощування. Смородину висаджують восени в кінці жовтня – початку листопаду. Приживлюваність саджанців при осінній посадці значно вище, чим при весняній, через ріст коріння восени і ранньою весною. Смородину висаджують з міжряддям 3 м, відстань між рослинами в рядах – 0,5 — 0,75 м. На 1 га висаджують при схемі 3×0,75 м – 4,5 тисяч кущів, а при 3×0,5 м – 6,7 тисяч.
 Високі і стабільні врожаї смородини, навіть при підборі високоврожайних сортів, можливо отримати тільки при правильному формуванні і обрізанні посадок. Без обрізки або неправильному її проведені кущі загущуються, ягоди дрібніють, урожайність знижується. Протягом вегетації систематично розпушують ґрунт в міжряддях і в рядках, не допускають заростання їх бур’янами. Першу весняну і останню осінню культивацію проводять на глибину 10-12 см, літні – на 5-6 см.
Чорна смородина – одна з найбільш вологолюбних ягідних культур. Вона недостатньо засухостійка і витривала. В південній зоні плодівництва України посадки смородини чорної в літній період часто потерпають від високих температур і сухості повітря, а в окремі періоди вегетації під впливом великої жари відмічають передчасне жовтіння і усихання листя і надземної частини куща. Особливо зазнають негативної дії високих температур рослини першого року посадки. Слаборозвинена коренева система саджанців смородини не в змозі забезпечити достатньою кількістю вологи інтенсивну транспірацію листя. В результаті відбуваються фізіологічні порушення в регуляції вологообміну, перегрів листя і загибель рослини. Тому для боротьби з посухою і забезпечення стійких врожаїв необхідно систематично зрошувати плантації смородини.
Недостаток вологи в будь-яку із фаз росту негативно відбивається на її продуктивності. Особливо необхідні поливи в так звані критичні фази, які у чорної смородини співпадають з періодом зеленої зав’язі і достигання ягід. Важливо також поливати смородину і після збирання врожаю, що створює умови для кращого формування і закладки квіткових бруньок. Середня багаторічна зрошувальна норма для півдня України при краплинному зрошенні для чорної смородини складає 1000 м3/га (10-12 поливів з міжполивними пе-
 ріодами від 7 до 20 днів).
Смородина червона – перспективна ягідна культура. Відрізняється високою врожайністю, засухостійкістю і значно краще пристосована до вирощування в південних районах, чим смородина чорна.

Аґрус займає 8-10 % загальної площі ягідників. Аґрус – одна із найбільше урожайних і посухостійких ягідних культур. Якщо в більш вологих північних і західних районах України вирощуванню аґрусу перешкоджає дуже сильне пошкодження мучнистою росою, то в степових районах він поражається в меншій мірі. Це створює передумови для успішного вирощування і розширення площ аґрусу на зрошуваних землях в південних районах.
 Вирощування саджанців, догляд за дорослими рослинами і поливи аґрусу аналогічні до смородини.
 Малина в степових районах займає 10 % загальної площі ягідних культур. В найбільш сприятливих районах вона досягає 27-30 %. Найчастіше малину розмножають кореневими паростками, рідше – розділенням куща і кореневими черешками.

Малину краще всього висаджувати восени з шириною міжрядь 2,5-3,0 м, а в рядках – через 40-50 см. Стандартний саджанець повинен мати добре розвинену кореневу систему довжиною не менше 10-15 см. Після посадки рослини поливають, ґрунт в рядках мульчують перегноєм, а неземну частину зрізають врівень з поверхнею ґрунту. Протягом вегетації ґрунт 8-9 раз розпушують культиватором і 3-4 рази прополюють в рядках. Малина плодоносить на паростках минулого року. Тому при обрізанні враховують двохрічний період розвитку паростків. Через рік після посадки до початку вегетації вирізають слабкі і пошкоджені паростки, залишаючи на плодоносіння тільки сильні на відстані 12-15 см один від одного. Одночасно з проріджуванням укорочують верхівки паростків до добре розвинутих бруньок. Із кореневих паростків в рядках формують смуги шириною 50-60 см. Двохрічні пагони, що вже відплодоносились, краще вирізати не в зимово-весняний період, а зразу після закінчення збирання врожаю, не залишаючи пеньків. В цьому випадку створюються більш сприятливі умови для розвитку нових плодоносних паростків не наступний рік. Малину доцільно поливати при зниженні вологості ґрунту до 80 % НВ в першу половину вегетації і до 70 % НВ – в другу. Розрахунковий шар ґрунту приймають в межах 0,3 — 0,6 м.