Найчастіше в інтенсивному садівництві серед кісточкових вирощують: вишні, сливи, черешні, абрикоси, персики. Організація саду і заходи по догляду за плодовими деревами кісточкових такі ж самі як і у сім’ячковому саду.

Режим зрошення. Вважають, що кісточкові культури менш вимогливі до вологи, чим сім’ячкові. Це припущення основане на тому, що в кісточкові значна раніше спіють, і в період, після збирання врожаю, який у ранньоспілих сортів буває дуже тривалим, вологи витрачається менше. Однак, в дослідах від 60 до 100 % дефіциту водоспоживання черешні приходиться на другу половину літа і початок осені (липень — вересень). При зрошенні водоспоживання кісточкових близьке до водоспоживання сім’ячкових порід. Посуха як на початку, так і в другій половині літа часто призводить до масового осипання листя і плодів кісточкових порід. Особливо різко виявляється дефіцит вологи в другій половині вегетації на якість плодів цих культур, зокрема персиків. Вони не набувають нормальних розмірів, смаку і забарвлення, стають не соковитими і гіркуватими, м’якоть погано відділяється від кісточки, з’являється груба опушеність. Пожовтіння і осипання основної маси листя ускладнює після збирання врожаю накопичення асимілянтів і знижує зимостійкість дерев. В зв’язку з цим ефективність зрошення кісточкових садів висока.

 Висока ефективність зрошення може бути досягнута при регулярному проведенні поливів у відповідності з потребою дерев у волозі протягом всієї вегетації. Як і в сім’ячкових садах, зрошення повинне забезпечувати вологість ґрунту в межах 70 — 100 % НВ. На важких суглинкових ґрунтах при локальному способі зрошення оптимальним є більш високий поріг передполивної вологості ґрунту – 80 % НВ,
 В кісточкових садах, після збирання врожаю, без помітної шкоди для майбутнього врожаю можна підтримувати більш низький рівень вологості ґрунту, що дозволяє зменшити кількість води і енергоресурсів при поливах. Однак, припинення поливів в цей період негативно впливає на їх ріст, майбутній врожай і зимостійкість. Іноді непотрібність поливів в цей період обґрунтовують можливістю появи вторинного росту паростків і не визрівання тканин. Вторинний ріст може розпочатись в тому випадку, якщо період інтенсивного росту (травень — липень) був перерваний в результаті посухи. При регулярному ж зрошенні, що забезпечує постійну наявність доступної вологи в ґрунті (від 60 до 100 % НВ), тривалість і закінчення росту пагонів не залежить від рівня зволоження ґрунту, що підтримується у другій половині вегетації. В той же час, достатня вологозабезпеченість в цей період перешкоджає передчасному старінню листя і збільшує період активного фотосинтезу, що позитивно впливає на подальшу диференціацію квіткових бруньок, потовщення штамба, осінній ріст кореневої системи. Дерева накопичують достатню кількість поживних речовин, що забезпечують добру підготовку рослин до зими, а навесні наступного року – кращий ріст листя і пагонів, утворення зав’язі.

Режим зрошення кісточкового саду повинен складатись з врахуванням природних і кліматичних умов території, складу, віку і стану насаджень та інших факторів. Дерева кісточкових порід, особливо персика, дуже чутливі до недостатку вологи після посадки. Тому в перший рік вегетації при відсутності опадів поливи необхідно проводити через 5 — 7 днів. В подальшому до початку плодоношення дерев в Лісостепу і північному Степу оптимальний режим вологості ґрунту забезпечують 8 — 10 поливів, норма поливу складає – 30 — 40 л/м2 зони зволоження, витрата води за вегетацію – 500 — 800 м3/га.