Біологічні особливості. Баклажани – одна з теплолюбних однорічних трав’янистих рослин родини пасльонових. Коренева система стрижнева, в молодому віці слабка, у дорослих рослин дуже розвинута, проникає на глибину до 1,0-1,5 м. Найбільш діяльна її частина розташована у верхньому шарі на глибині 20-30 см. Вона надзвичайно чутлива до нестачі в ґрунті вологи, повітря і поживних речовин.

Баклажани вимогливіші до тепла ніж перець. Мінімальна температура проростання насіння – +13 ° С, оптимальна +25 — 30 С, при якій сходи з’являються на 8 — 12-й день. При сівбі у холодний ґрунт (до +10 °С) спостерігаються ипадки загибелі сходів. Найкраще ростуть і розвиваються бакла жани при температурі +27 — 27 °С. Особливо вимоглива до тепла ця культура в розсадний період. Жарка і суха погода викликає опадання квіток і зав’язей.
Баклажани – вологолюбна культура. В більшості районів товарного овочівництва їх вирощують тільки на зрошуваних землях. При недостатньому забезпеченні вологою знижується утворення репродуктивних органів, підвищується опадання бутонів, квіток і зав’язей. Рослини баклажанів вимогливі до світла, не переносять затінення, загущення в посівах, позитивно реагують на коротку тривалість дня. Недостатня освітленість затримує їх ріст. Тому дуже важливо в посівах створювати оптимальну густоту рослин. Залежно від господарського призначення і скоростиглості сорти і гібриди баклажанів поділяють на ранньостиглі (до 115 днів); середньостиглі (116-130 дні); середньопізні (131-150 дні) та пізньостиглі (більше 150 дні).
Схема посадки. При вирощуванні баклажанів на краплинному зрошенні застосовують схему садінсадіння 90+50×(25-30) см, при цьому кількість рослин на 1 га складає 48 — 57 тисяч. Застосовують також схему 70×25 — 30 см, при тій же кількості рослин на гектарі. Догляд за рослинами полягає в систематичному розпушуванні міжрядь, зрошенні, фертигації, боротьбі з бур’янами, шкідниками і хворобами.
Враховуючи підвищену вимогливість баклажан до тепла, всі технологічні операції, особливо до зав’язування плодів, повинні сприяти кращому прогріванню ґрунту. Тому в першу чергу необхідно якісно і своєчасно проводити міжрядний обробіток.
Зрошення позитивно впливає на якість плодів баклажанів, підвищуючи їх товарність, біохімічний склад і середню масу. Оптимальні умови для росту і розвитку рослин баклажанів складаються при передполивній вологості ґрунту в межах 80 — 75 % НВ. В період від висаджування до зав’язування плодів вологість ґрунту підтримують не нижче 75 % НВ. Так як інтенсивність сумарного водоспоживання баклажанів в цей період невисока – поливи здійснюють рідко, нормою 80 — 90 м3/га. При такій поливній нормі одним поливним трубопроводом, розміщеним посередині стрічки, ґрунт зволожується на глибину 30 см, утворюючи смугу шириною 50 см. Найбільша інтенсивність водоспоживання баклажанів спостерігається у період зав’язування плодів – початок плодоношення. В цей період вологість ґрунту в шарі 0-40 см підтримують не нижче 80 % НВ. Ширина смуги зволоження близько 60 см. Величина поливної норми складає 100-110 м3/га. Поливи проводять частіше, ніж у перший період вегетації. У період плодоношення, у зв’язку із зменшенням інтенсивності сумар-
ного випаровування, поливи необхідно проводити рідше при тій же поливній нормі.
Удобрення. Рослини баклажанів вимогливіші до вмісту поживних речовин в ґрунті ніж перець. Азот, внесений при підживленнях, краще використовується для формування врожаю, ніж азот основного удобрення. При нестачі фосфору в ґрунті ріст баклажанів припиняється, тому він необхідний рослинам протягом всього вегетаційного періоду. Калій підвищує стійкість рослин проти хвороб, і найвища потреба його спостерігається в період плодоношення.
У Степу на чорноземах звичайних при зрошенні вносять 30-40 т/га органічних добрив і N90-120P60K45-60 або тільки мінеральних добрив в дозі N120-180P120-180K60-90. На каштанових вносять підвищені норми гною – 40-50т/га і мінеральні добрива N60-90P60-90K45-60. На родючих ґрунтах в умовах Лісостепу, після удобрення попередників, застосовують тільки мінеральні добрива — N90-120P120K120.